Menu

Нікопольський коледж

ДДАЕУ

Пузино Олександр Сидорович

- директор технікуму з 1922 до 1923 р.

Біолог. Викладав ботаніку, зоологію, хімію і стародавню історію. У 1923 році був переведений до Дніпропетровського інституту.

Зі спогадів випускників: «… Уроки викладав українською мовою… Жив в бідності… До революції був власником жіночої приватної гімназії (знаходилась у будинку теперішнього військкомату).».

Випускник Печорний О.М. згадує: «… Хоч у мене і було направлення від реввійськради, в першій розмові з директором я зрозумів, що навчання в профшколі не по моїх зубах. Але в подальших розмовах Олександр Сидорович викликав у мене ще більше бажання вчитися, розповів, що він теж починав свою освіту дуже пізно, будучи уже сімейним, що навчатися ніколи не пізно, що знання, одержані в школі, знадобляться в житті.

За допомогою Пузино О.С. я «успішно» витримав вступні іспити. Навчатися було важко, але закінчив профшколу я успішно (без лапок)».

 

Озеров Максим Семенович

- директор технікуму з 1923 до 1925 р.

Агроном, закінчив Уманський сільськогосподарський інститут.

Викладав (з 1923 до 1927 р.) ботаніку, тваринництво, геодезію, рахівництво, землеробство, товарознавство.

Потім працював викладачем торгово-промислового технікуму і Нікопольського педучилища, головним агрономом райземвідділу.

З 1932 до 1953 року був репресований без права повернення до м. Нікополь. Порушивши заборону, отримав нове покарання: три роки позбавлення волі. Термін відбував у Казахстані.

Реабілітований.

Після повернення на Батьківщину працював агрономом у м. Новомосковськ.

Помер у 1960 р. від туберкульозу.

Зі спогадів випускників: «Читав лекції на моральні теми. Вимагав суворого виконання дисципліни, забороняв зв’язки хлопців з дівчатами. Був чутливим до потреб учнів». Був він, як згадує М. Кушка (випускник 1925 року), «...високий, худорлявий завжди підтягнутий, поголений, акуратний, в начищених до блиску чоботях і в брюках галіфе. За характером був веселий, самовпевнений, насмішкуватий, трохи запальний і дуже спостережливий…». Рідний брат Озерова був директором П’ятихатського сільськогосподарського технікуму.

Сироватський Михайло Іванович

- директор технікуму в 1925 році.

Агроном. Викладач (з 1923 року) ґрунтознавства, землеробства, сільськогосподарського машинознавства, ботаніки і хімії. Керував виробничою практикою.

Останні (80-ті) роки проживав у Харківській області.

Зі спогадів М.Кушки (випускник 1925 року): «…Сироватський М.І. був спокійним, завжди урівноваженим. Ніколи не підвищував голосу. Лекції читав добре, послідовно. На свою зовнішність він не звертав особливої уваги…».

Печорний О.М. (випускник 1924 року) згадує: «…Сироватський М.І. був хорошим педагогом, скромним. Жив дуже бідно... в маленькій кімнаті…».

 

 

 

 

 

Стрільцов Іван Пантелеймонович

- директор технікуму з 1925 до 1927 року.

Викладав з 1924 року тваринництво і зернові культури.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Помер у 1943 році в Московському госпіталі від ран.

Зі спогадів М. Кушки (випускник 1925 року)

«…Був він охайним, підтягнутим, дуже скромним, навіть сором'язливим. Лекції читав неквапливо і конспектувати матеріал нам було добре».

 

 

 

 

 

 

Мілько П.Я.

- директор технікуму з 1927 по 1929 рік.

Паралельно з сільськогосподарською, в Нікополі функціонувала торгово-промислова профшкола, директором якої з 1924 року був Мілько П.Я. Після злиття двох профшкіл в одну, з назвою «Торгово-промислова профшкола», директором залишився Мілько П.Я. до нової її реорганізації. Подальша діяльність Мілько П.Я. технікуму невідома.

 

 

 

 

 

 

 

Корж Семен Гаврилович

- виконував обов’язки директора з 1929 до вересня 1930 р.

Один з най довговічніших організаторів навчального процесу в технікумі. З 1927 по 1935 р. працював завідуючим навчальною частиною. Викладав соцзвіт та інші соціально-економічні предмети. З 1935 року працював в Оріхівському сільськогосподарському технікумі Запорізької області.

Директор технікуму Лось А.Є. дав таку характеристику своєму попереднику: «…Велика заслуга в успішній творчій праці всього педколективу належить завідуючому навчальою частиною технікуму тов.. Коржу С.Г….».

 

 

 

 

 

 

Лось Антон Єфремович

- директор технікуму з ІХ.1930 до ХІІ.1932 р.

У 1931 р. провів реорганізацію з об’єднання 3-х технікумів (Нікопольського, Жижнековецького і Федорівського) в Нікопольський агроекономічний технікум. Організував заочне відділення, 6-ти місячні курси бухгалтерів агроекономістів і 4 підготовчі групи з батраків для вступу до технікуму.

Загальний контингент студентів та слухачів курсів досяг 920 чоловік. Крім того, з 1931 року при технікумі функціонує робфак Київського інституту механізації та електрифікації с/г (КІМЕСГ).

У грудні 1932 року Лося А.Є. призначають на посаду завідуючого відділом Нікополь – Марганецького міському партії, у 1937-38 р. він секретар буд комітету тресту «Нікопольбуд», у 1939 р. – голова Дніпропетровської облпрофради.

У післявоєнні роки працював на Луганському заводі металовиробів. У 60-ті роки був директором ліжкової фабрики в м. Луганськ.

 

Шеремет Василь Феофілович

- директор технікуму з ХІІ.1932 до VII.1933 р.

З ІІІ.1931 до VII.1933 р. викладав в технікумі суспільствознавство.

Біографічні дані. Народився в 1903 р. у сім’ї селянина-середняка із Софіївки. У 1921 р. вступив на підготовчі курси вищих Криворізьких педкурсів і закінчив педтехнікум у 1926 р. З 1926 р. – в лавах ВКП (б). З 1926 до 1931 р. працював у сільських школах, у 1933 р. буз завпедом Нікопольської школи №1, з VІІ.1934 до Х.1936 був викладачем історії і директором Нікопольської СШ №5, з Х.1936 по VI.1938 р. працював завідуючим Нікопольським міським відділом народної освіти.

У 1938 р. репресований, у 1939 р. – загинув у Дніпропетровській в’язниці у віці 36 років.

 

 

 

 

Калашников І.Ф.

- директор технікуму з VII до Х.1933 р.

До 1933 р. працював заступником директора з навчальної роботи. З посади директора звільнений через 3 місяці після призначення. Подальша доля Калашникова І.Ф. не відома.

 

 

 

 

 

 

 

 

Жученко Антон Тимофійович

- директор технікуму з Х.1933 до 1938 р.

Закінчив робфак, потім Дніпропетровський університет. Направлений з Дніпропетровська для зміцнення технікуму. Викладав історію ВКП(б).

При цьому проведено ряд реорганізації.

У середині 1938 р. Жученко А.Т. переводиться на іншу роботу. Потім він працював до початку війни директором школи в с.Шолохове.

Його діяльність в післявоєнний період невідома.

 

 

 

 

Дідик Сергій Іванович

- директор технікуму з середини 1938 до ІІІ.1940 р.

Син відомого революціонера, члена Нікопольського ревкому. Працював трактористом і одночасно вчився. У 1939 р. закінчив Дніпропетровський держуніверситет, історичний факультет.

У технікумі працював також викладачем і за сумісництвом – директором вечірнього робфаку Київського сільськогосподарського інституту.

У серпні1939 р. обраний Першим секретарем Нікопольського міському партії і певний час допомагав керувати технікумом.

З липня 1941 р. – на фронті, на посаді комісара – начальника політвідділу дивізії.

У лютому 1944 р. був відкликаний з Армії в розпорядження ЦК КПУ і направлений на роботу Першим секретарем Чернівецького міському партії. З 1948 р. затверджений на посаді начальника Чернівецького обласного управління культури.

Має 18 урядових нагород, а також почесне звання «Заслужений працівник культури».

 

Шарков Борис Сергійович

- директор технікуму з ІІІ до ХІІ 1940 р.

Після Закінчення Луганського сільськогосподарського інституту в 1930 р. працює агрономом райколгоспспілки. У 1931-32 рр. навчається в Київському агропедагогічному інституті.

У Нікопольському технікумі працює викладачем (з 1932р.), заступником директора з навчальної роботи (з 1935), потім директором.

З грудня 1940 р. затверджений на посаду завідувачем Відділом пропаганди і агітації Нікопольського міськкому (КП)бУ.

У 1941 р. (після евакуації) працює начальником політвідділу Арзгирської МТС Ставропольського краю.

З 1942 до 1944 р. – на фронті. Після тяжкого поранення знаходиться на лікуванні у військовому госпіталі м. Уфа.

Після війни працював редактором газети «Нікопольська правда». Потім партійна робота в Житомирі і Запоріжжі.

З 1952 р. він працює у Москві на відповідальних посадах в апараті ЦК КПРС, а з 1962 р. – в апараті Ради Міністрів СРСР.

Має 7 урядових нагород.

Був делегатом ХХ і ХХІ з’їздів КПРС, депутатом Верховної Ради СРСР і депутатом Верховної Ради Литовської РСР.

Помер у 1967 р. в віці 60 років від серцевого нападу.

Шарибкіна Марія Федорівна

- директор технікуму з І до VІІІ 1941 р.

У Нікополь прибула в 1939 р., після закінчення Миколаївського педінституту.

У технікумі викладала українську і російську мови і літератури. З березня до грудня 1940 р. працювала завучем технікуму, а з 1 січня 1941 р. і до дня евакуації технікуму була його директором. Після звільнення Нікополя від фашистів, з березня 1944 р. працювала редактором газети «Нікопольська правда», а з 1945 до 1948 – редактором газети в м. Марганець.

Потім працювала завучем середньої школи.

На пенсії з 1956 р., у зв’язку з інвалідністю.

 

 

 

Рудобашта Федот Семенович

- директор технікуму з VII.1944 до V.1946 р.

Народився у 1900 р. Трудову діяльність почав у 1920 р. завідуючим масово-трудовою школою.

Після закінчення Запорізького педінституту працював з вересня 1933 р. у Нікопольському сільськогосподарському технікумі. Викладав фізику, а потім і технічну механіку.

З 1941 до 1943 р. брав участь у Великій Вітчизняній війні у званні хімінструктора.

Після війни в 1944-46 рр. керував одночасно двома технікумами: сільськогосподарським і металургійним, які знаходились в одному будинку по вул. Комсомольській 1.

З 1946 до 1955 р. був директором металургійного технікуму, з 1955 до 1960 р. – директором СШ №8. З 1960 р. – на пенсії. Помер у 1975 р.

 

 

 

Бурлін Дмитро Федорович

- директор технікуму з V.1946 до IV.1962 р.

Народився у 1903 році в Тамбовській області.

Після закінчення Харківського інституту організації території з 1933 р. працював у Наркоматі землеробства України молодшим науковим співробітником. У 1940 році був директором Володимир-Волинського технікуму. З перших днів війни брав участь в бойових діях, з боями виходив з оточення. Демобілізований в кінці 1945 р.

Більша частина життя, починаючи з 1946 р., була присвячена підготовці кадрів для села у Нікопольському сільськогосподарському технікумі. Викладав геодезію і креслення.

Бурлін Д.Ф. провів велику роботу з створення нової бази технікуму: побудував чудовий навчальний корпус на 40 аудиторій, навчально-виробничу майстерню, перший гуртожиток на 230 студентів, двоповерховий будинок для викладачів на 8 квартир. Все це було створено за короткий проміжок часу у важкі 50-ті роки.

 

 

Доброродній Микола Григорович

- директор технікуму з 1962 до 1990 р. (28 років!)

З 1953 до 1990 р. (37 років!) викладав у технікумі технічну механіку та інші предмети.

Доброродній М.Г. був свідком і учасником розвитку технікуму з перших повоєнних років і до теперішнього часу.

Народився в Нікополі у 1926 р. З 1945 до 1948 р. навчався у нашому технікумі за спеціальністю «Будівництво гідроелектростанцій». Потім вступив у Київський гідротехнічний інститут і після його закінчення в 1953 р. направлений в Нікопольський агролісомеліоративний технікум на посаду викладача. У технікумі користувався високою повагою студентів. У 1965 році заочно з відзнакою закінчив Мелітопольський інститут механізації сільського господарства.

За період діяльності Добророднього М.Г. значно зміцнилась трудова дисципліна викладачів і студентів, підвищився рівень методичної роботи, значно поповнилась матеріально-технічна база. У технікумі створені педкабінет, музей, спортивний комплекс. Створено постійно діючу виставку творчих робіт, яка була визнана кращою серед навчальних закладів України.

За його ініціативою з 1963 р. в технікумі почали проводитись підсумкові конференції НТМ, які стали традиційними і досвід їх проведення широко пропагувався в пресі, на всесоюзних і республіканських виставках. Протягом 30-річного періоду проведення конференцій Микола Григорович сам їх вів (відкривав, нагороджував переможців і т.п.).

Під його керівництвом були побудовані: лабораторний корпус, гуртожитки №2 і №3, прибудова до навчального корпусу, навчальний полігон, їдальня.

Добророднього М.Г. нагороджено Орденом Трудового Червоного прапора (1971 р.), почесними прапорами Міністерства сільського господарства України (в 1971, 1974, 1975 і 1976 рр.), медалями.

Личко Дмитро Іванович

- директор технікуму з Х.1990 до VIII.1993 р.

Народився 1938 році на Полтавщині.

Трудову діяльність починав з бригадира тракторно-рільничої бригади. Потім працював механіком колгоспу на Полтавщині.

У 1967 р. він потрапляє в Нікополь і 2 роки працює майстром виробничого навчання сільськогосподарського технікуму. Після закінчення у 1970 році заочного відділу Московського інституту ім. Горячкіна, працює на різних посадах в організаціях ДТС ААФ і АТП м. Нікополя.

У 1985 році переходить в сільськогосподарський технікум, де йому довіряють посаду заступника директора з практичного навчання. З 1990 року призначається директором технікуму.

За короткий період директорства він провів ряд важливих виховних і організаційних заходів, а також організував святкування 70-річного ювілею технікуму (в жовтні 1992 р.).

Період директорства Личко Д.І. співпав з періодом початку розпаду економіки України і зубожіння народу, а також і викладачів технікуму. І великою заслугою Личко Д.І. є те, що він зумів з 1992 року організувати за допомогою спонсорів (наших випускників, які стали керівниками сільськогосподарських підприємств) продаж викладачам деяких с/г продуктів за пільговими цінами.

Дмитро Іванович намагався надавати посильну матеріальну допомогу тим викладачам і пенсіонерам, які її потребували.

Помер 1994 року.

Свінтозельський Олексій Олександрович

- директор технікуму, пізніше коледжу, з 1993 до 2014 р.

З 1976 р. викладав предмет «Монтаж, експлуатація і ремонт обладнання в тваринництві».

Народився в 1950 р. на Рівненщині.

Навчався в Кіровоградському інституті с/г машинобудування (1969-1974 рр.). Працював інженером-конструктором в м.Бердянськ на заводі с/г машинобудування (1974-1976 рр.).

З перших років роботи в Нікопольському с/г технікумі зарекомендував себе як педагог-новатор. Протягом багатьох років його кабінет був кращим в застосуванні технічних засобів навчання (ТЗН). Викладач Свінтозельський О.О. відмовився від класної дошки, крейди і ганчірок. Всі зображення протягом уроку (схеми, план уроку, формули, та ін.) проектувались на екран з робочого місця викладача.

Багато його новацій зареєстровано як рацпропозиції. Деякі роботи виконані на рівні винаходів. Роботи Свінтозельського О.О. з механізації ручної праці мають практичне значення для сільського господарства, вони неодноразово експонувались на республіканських та інших виставках і займали там призові місця. А його «Малогабаритною гідромеханічною буровою установкою» зацікавились кооперативні підприємства України і міжнародна фірма «Воймар» (м. Вроцлав, Польша).

З перших років на посту директора Свінтозельський О.О. спрямовував творчу роботу викладачів на удосконалення матеріально-технічної бази, поліпшенню лабораторного обладнання та ТЗН. Під його керівництвом виконано ряд творчих робіт: проведена реконструкція котелень з метою економії енергоресурсів та ін..

Директор велику увагу приділяв естетичному оформленню коледжу і комп’ютеризації навчального процесу.

   

Череп Олексій Миколайович

- в.о. директора коледжу, з 2014 до 2015 р.

 - директор коледжу з 2015 р. 

Народився 1977 року. Випускник нашого коледжу. Закінчив у 2001 році Дніпропетровський державний аграрний університет та у 2006 році -  Національний аграрний університет, 

Go to top